Бібліотека
Галявина.Квіти завмерли.
Чудовий сонячний день. У райській долині квіти завмерли в очікуванні дива. І ось з'явився Ангел Господній. Він зійшов на землю, щоб подивитись. Як живкть диво-квіти. Підійшов він до білої лілеї, що зустріла Ангела з побожно схиленою голівкою.
Ангел .
Квіточко ніжна, чому ти так тремтиш, хто налякав тебе, бідненьку?
Лілея.
- Я тремчу, бо мені страшно. Так багато навколо невідомого. А що, коли здійметься сильний вітер? Що буде якщо раптом розпочеться злива? А що буде, коли чиясь рука зломить мій тендітний стан? Як страшно! Ой, як страшно!
Ангел.
Не бійся, Лілеє. Ти назавжди залишишся побожною квіткою, квіткою чистоти. Я допоможу тобі перемогти страх. Ти будеш усіх милувати своєю красою.
Пішов Ангел далі долиною. Горицвіт, м'ята, подорожник, звіробій, валеріана припадали до його ніг. Посланець господній наділяв їх цілющими властивостями і благословив, щоб завжди допомагали людям.
Були на цій галявині і дві конвалії сестрички, схожі одна на одну, мов дві краплини води.
Конвалії.
-Ангелику, любий. Ми теж хочемо робити людям добро.
-Але чи знайдуть люди нас у цих лісових тінистих схованках? Ми ж такі малі і не помітні.
Ангел.
-Так, квіточки, багато безтурботних людей не помічало вас. Але не турбуйтеся, від нині люди будуть шукати і знаходитимуть вас. Для того даю вам дивні пахощі, а ваші дрібні квіточки матимуть дороі ліки від серця.
Поблизу стояв будяк. Почувши розмову. Він гордо випростався, роштовхав своїм жилавим листом менші рослини - того притиснув до землі, тому обірвав гілочки і приступив до ангела.
Будяк.
Скажи, Ангеле, а чому це усі квіти мають таке важливе призначення, а я ні?
Ангел.
- За твоє зухвальство та зневагу я покараю тебе. Нікому не буде користі з тебе.
Будяк.
-Ой прости мене, Ангелику.
Пішов ангел далі. Кожній зустрічній квітці давав він якесь доручення. Нарешті захотів присісти й відпочити. Озирнувся на вкруги, а вже соняшник підставив свій стовбур, а широке листя зробило йому холодок.
Ангел.
-Як подібна ти, на сонечко, люба квіточко. Скільки діток живе у твоїй хатинці. А чи всім тут тепло і затишно?
Соняшник.
-Ні, Ангелику, не кожній насінині тут затишно. Одним вистачає сонечка, а інші хочуть більше тепла, уваги. Хтось із них проросте у родючому грунті, а хтось не дасть сходів.
Ангел.
-Я зроблю так, щоб ви всі завжди тягнулися до сонечка.
Перепочив ангел та й знову вирушив далі. Аж раптом він відчув пекучий біль. Це кропива так вжалила Ангела.
Ангел.
Чому ти така агресивна, кропиво?
Кропива.
-Як же мені бути доброю, коли всі рослинки квітнуть дивним цвітом, а мені жодної квітки?
Ангел.
Всі жахаються тебе намагаються обійти. Але як часто ти стаєш людям у природі! Пішов Ангел до червоного маку. Обізвався він несміливо:
Мак.
_ Ангелику, допоможи мені люди милуються моїм цвітом, а коли цвіт опадає, - о горе мені - люди роблять із мене отруту і повільно знищують одне одного.ну що
Ангел.
-Ти не винен у цьому. Це люди роблять необдумані вчинки. Мені теж дуже хотілося, щоб вони прозріли.
Побачив ангел троянду. Зарожевілася квітка від щастя.
Ангел.
Як живеться тобі красуне?
Троянда.
Чудово. Я - найкраща квітка. Тут немає подібних на мене. Я не підкоряюсь ніяким законам природи. Я сама можу творити свою долю. Ну що це за квіти - пахнючі конвалії, тендітні лілеї. Я - цариця квітів! І нікому не дозволю зломити своє життя.
Ангел.
-Занадто горда і самостійна ти, юна красуне. Та краса твоя - не вічна. Ти подорослішаєш і не будеш такою вразливою.
Обійшов Ангел усю долину, не минув ні однієї квіточки. Аж ось наступив він на тверде зелене листя, що плелося по усій галявині.
Ангел.
-Чого це ти барвінку, ходиш-бродиш по усій галявині? І не лякає тебе сонце пекуче, і не боїшся ти морозів тріскучих?
Барвінок.
Не боюся я нічого. Я ходжу-броджу усюди, шукаю кращої долі для себе.
Ангел.
-Зупинись, любий, бо світ великий, у ньому дуже легко.
Ангел.
Нелегко живеться на землі квіточкам. Що робити? Як допомогти їм у цьому? Закружляймо, любі, у танці, хоч на мить забудьмо про свої проблеми.
Танець.
Ангел.
Я знаю, що робити! Передайте мені свої листи з проханнями. Може, в соціальному агентстві «Надія» школи нам допоможуть.
Мелодія.
Соціальне агентство.
Ангел.
Доброго дня. Я знаю, що ви допомагаєте усім людям. У цих конвертах проблеми, про які розповіли мені квіти у райській долині. Допоможіть мені їх вирішити.
Агент № 1.
Доброго дня Ангелику. Ти дуже вчасно звернувся у наше агентство. Ще мить і ми розпочнемо інтелект-шоу «Я буду щасливим в Україні»
№2.
Ми допоможемо тобі Ангелику, передай листи в відділ обробки проблемної інформації.
№3.
Запрошуємо на сцену учасників інтелект- шоу Я буду щасливим в Україні.
№1. Вітаймо команду «Мрія» з капітаном
Мрія крилата, лети
Назустріч і сонцю і квітам.
Хай в Україні й на цій землі
Будуть щасливі діти.
Я - мудрий
Ти - рішучий
Він - ініціативний
Ми – яскраві
Шановні гості, сьогодні ви - наше неупереджене журі. Будбте активними, якщо вм вважаєте, що краще справилася їз завданнями команда «Мрія», підтримуйте її блакитними прапорцями, якщо команда «Шанс» - жовтими.
Обидві команди активно працюють в соціальному агентстві «Надія». І сьогодні вони будуть шукати шляхи реалізації мрій, сподівань і доведуть, що у кожного із нас є шанс стати щасливим в Україні.
Козацький марш. Козаки викочують бочку.
№1. Отже, розпочинає інтелект-шоу конкурс «Заморочки з бочки» просимо капітанів підійти до бочки і по черзі дістати листи від квітів. Просимо допомогти вирішити їх проблеми.
1)Троянда.відомих вам українських пісень. Ваше завдання - вгадати назву пісні.
«Ой у лузі червона калина»
«Одна калина»
«Боже великий, єдиний»
«Як у нас на Україні»
«Чорнобривці»
«Пісня про рушник»
«Мова єднання»
- «Це край, де я родилась і живу»
Найбільше пісень вгадала команда...
Привітаймо її прапорцями та оплесками.
3«Штовхач» (розбивають горіх)
Дякуємо нашим козакам. Підтримаймо їх оплесками.
4айтяж в тебе не буде зли,<span calibri'"="" не="" буде="" й="" spanspan="" calibri'"з="">ликівй
Володіти собою - найбільша влада.
Сенека
Краще думати перед тим яіж олюди, які ніколи не помиляються, бо не хочуть працювати.
Г, хто хоче бачити.
Паскаль
Якщо хо самого себе.
Федірльберт Ейнштейн
Ми - це не безліч стандартнихболяче не б’є людину, якТ